| |
| "2005 року журнал Nature порівняв статті на наукові теми у Вікіпедії та Британіці й дійшов висновку, що, хоча статті Вікіпедії часто погано структуровані і безладні, рівень достовірності обох енциклопедій мало різниться."http://www.dt.ua/3000/3994/66024/ | |
|
| От ще трохи порекламую тих, хто мені не подобається - і тих, хто подобається... Дзвінці Матіяш (від якої мене не може відрізнити анальфабет-наклепник ІБТ) давно подобається Василь Герасим'юк, а я його дуже не люблю. Але ж правду Василь каже: "... у нас і критики як такої небагато… Є натомість такі клоуни, як Бондар-Терещенко, які не гребують і плітками, тільки щоб себе виставити, самі себе оголошують «брендами», «культовими». Це справді культ — культ поверховості. Спритної і нахабної. За Оскаром Вайлдом, найбільша вада в мистецтві — поверховість.Щоправда, є й інший полюс української критики: ось Володимир Моренець написав про книжку Тараса Федюка. Там справді бачиш, як людина читає. У статті — море цитованих рядків, але не в тім річ. У тексті чітко видно, що і з чим він зіставляє, як він свою думку виводить. І берем будь-яку статтю уже згаданого ІБТ: там узагалі нема проникнення в матеріал. Той, хто прочитає статтю Моренця — щось збагне, щось, може, в ньому прокинеться, а що отримає той, хто прочитає ІБТ? Цей же не цікавиться поезією Федюка — він цікавиться, як Федюк платить за свою київську квартиру. Звичайно, і серед молодих є вдумливі критики, та ж Богдана Матіяш. Вона може написати дуже проникливо, розумно. Але переважає, в основному, отаке легке сприйняття, клоунада, яка йде ще з кінця 80-х..."
http://litakcent.com/2009/04/01/vasyl-herasymjuk-ne-ljublju-svoje-pokolinnja.html | |
|
| "5 січня виповнилося 15 років від дня смерті ведучого телепередачі ”На добраніч, діти” Петра Весклярова. Глядачі знали його як діда Панаса. Вескляров 24 роки працював на каналі УТ-1."Докладніше: http://gazeta.ua/index.php?id=277302&eid=761Хоч відомо, що журналісти з фактами не дуже дружать, але цей чоловік - справді велика легенда. І тут справді дуже важко визначити: де правда, а де вигадка...
Навіть його прізвище у різних публікаціях пишуть по-різному: Вескляров, Векскляров, Вексляров...Хоча деякі анахронізми все ж можна помітити: " Перед самыми съемками другого фильма -- "Макар Дiброва" -- умер известный украинский актер Амвросий Бучма, и на его роль решено было пригласить Вексклярова. Говорят, сам Корнейчук, увидев кинопробы, прослезился -- до того Векскляров был похож на покойного Амвросия. "Никак не хуже играешь...", -- вроде бы даже сказал ему бог советской драматургии. (После выхода фильма на экраны вдове Бучмы часто говорили -- дескать, видели вашего мужа в кино, хорошо играет, дай Бог ему здоровья, передавайте, мол, привет товарищу актеру Бучме). Так и пошло: в "Вие" Векскляров сыграл такого седого деда с чубом, если кто помнит. В "Лiсовiй пiснi" -- дядька Лева. В советских фильмах -- "Гадюке" по Алексею Толстому и "Сталеварах" -- Векскляров тоже играл пожилых мозолистых представителей рабочего класса. И с той поры как-то так повелось, что Вексклярова постоянно стали приглашать только на роли "дiдiв" -- хотя ему и было тогда всего около сорока, не больше." http://valya-15.livejournal.com/49922.htmlТоді - це коли? Вже на час, коли не стало Бучми (1957), Вескляров (н. 1911) мав 46 років, а наступні фільми були ще пізніше (їх перелік - на http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=550 ). А ще така важлива річ - не всі пам'ятають, що на радіо в різний час роль Діда Панаса виконували різні актори (хоч на телебаченні, здається, Дід Панас був таки один) - серед них називають Олександра Юру-Юрського, Миколу Панасьєва та інших. І ось тут ( http://polzunok.kiev.ua/skazki.htm) під ім'ям Петра Весклярова подають аудіозаписи, де звучить зовсім не його голос (прізвище справжнього виконавця, на жаль, я зараз назвати не готовий)... | |
|
| ...Ось я тут постійно обурююся, що мене плутають з Дзвінкою або ще кимось, а давно вже мав би не соромитися і писати Дзвінчину автобіографію. Адже, як свідчать академічні журнали, нещодавно відомі сучасні професори-історики написали першу автобіографію Михайла Грушевського: "РЕЦЕНЗІЇ
Ю.І.Шаповал, І.В.Верба
Михайло Грушевський. – К.: Альтернативи, 2005. – 352 с.
Наприкінці 2005 р. вийшла у світ перша автобіографія видатного вченого, громадсько-політичного й державного діяча Михайла Сергійовича Грушевського. Автори книги проф. Ю.І.Шаповал та проф. І.В.Верба – визнані майстри історичного життєпису, чий внесок у персоніфікацію українського історичного процесу вагомий і незаперечний. Їх перу належить ціла галерея портретів відомих політиків, діячів науки та культури..."
http://www.history.org.ua/Journal/2006/3/18.pdf | |
|
| Не так давно натрапив у ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) melnykiv на таке: " пише мені Ігор Євгенович Бондар-Терещенко. Лист був про інше, але зокрема він завважує: «Нещодавно листував до Вас, але, мабуть, не отримували. Отже, питався, чи могли б окремим постом у своєму ЖЖ виправити ситуацію щодо фоток з прецентації "Червоної Фіри" у 1992-му році? Типу того, що це ж власність журналу "Український Засів" з голредом ІБТ на чолі, якщо не забули)) А то якось некрасіво получається. Привласнення приватної (інтелектуальної) власности, чи що...»" і т. д. http://melnykiv.livejournal.com/12390.htmlІ подумалося: а коли ж сам ІБТ "виправить ситуацію" зі своїми наклепами на Дзвінку Матіяш?
Чи не перша його публікація про ЖЖ (яка до мене свого часу не потрапила) була у "PostПоступі", де зазначалося: "...“Бухгалтер, сирiч Володар книжок” манiрно зветься тут Дзвiнка Матiяш.".
А у продовженні тих писань (у доповненому вигляді друкувалися в "Кур'єрі Кривбасу") Дзвінку ще й було зроблено відповідальною за мої висловлювання про ІБТ (про це докладніше: http://buchhalter-www.livejournal.com/6873.html).
Попри мої протести, ці неправдиві відомості тиражувалися й далі. Наприкінці 2007 року статтю ІБТ про ЖЖ було передруковано у "Четверзі" №28 (щоправда, там згадувалися лише імена, а прізвища було замінено якимись наборами латинських літер чи й інших символів). А ось нещодавно у луцькому видавництві "Твердиня" з'явилася збірка "літературно-критичних статей культового критика Ігоря Бондаря-Терещенка" «Nеоліт» (до речі, її поліграфічне виконання - дуже недбале), і там - знову - після фрази, до якої Дзвінка не має жодного стосунку, вперто повторюється: "- хвалиться юна Дзвінка Матіяш". | |
|
| 30 вересня о 18:30 в книгарні «Є» відбудеться презентація книжки казок та віршів «Зросла собі квітка» з ілюстраціями київського художника Романа Єненка (1971-2006), видана у київському видавництві «Грані-Т».  Спершу були картини, а тексти з’явилися набагато пізніше. Їх написали українські та польські друзі художника до картин чи за їхніми мотивами. Автори текстів - Олександр Стеколенко, Микола Сулім, Ева Ґроховська, Богдана Матіяш, Дзвінка Матіяш, Ксеня Харченко, Люба Лучкевич, Ірина Данченко, Роман Кабачій.
Казки й картини у цій книжці існують і незалежно одні від одних, і творять суцільний текст, у якому казки стають продовженням картин, а картини змушують не тільки розглядати себе, а й говорити про себе. І саме так народжуються численні казкові історії.
У презентації книжки «Зросла собі квітка» візьмуть участь Романові друзі з фольклорного ансамблю «Древо», у якому Роман співав понад десять років. Окрім народних пісень у виконанні «Древа», гості презентації зможуть почути дует скрипалів Сергія Охрімчука («Древо», Київ) та Еви Ґроховської (Люблін).
| |
|
| Чесно кажучи, дуже люблю літературні плітки. І Оксані Стефанівні та видавництву "Факт" перемивати кістки люблю...
Але ось натрапив на обговорення, де, зовсім нехтуючи фактами, звинувачують "Факт" у такому... Навіть в тому, що діялося до того, як це видавництво було створене...
http://t-sz.livejournal.com/74416.html | |
|
| Презентація книжки Ярослава Івашкевича «Злет (вибрана проза)».
22 квітня у Книгарні «Є» відбудеться презентація книжки Ярослава Івашкевича «Злет (вибрана проза)». Учасники презентації - перекладачі: Дзвінка Матіяш, Леся та Ігор Пізнюки. Вибране Ярослава Івашкевича є першою книгою нової серії Translatorium.ua (польська класика ХХ століття), започаткованою 2007 року міжнародним перекладацьким семінаром „Трансляторіум" і Видавничою групою „Сучасність". Проект підтримують Посольство Республіки Польщі в Україні та польський Інститут Книги. Інформаційними партнерами є інтернет-портали Арт-вертеп, Azh.com, журнал іноземної літератури „Всесвіт". ДОКЛАДНІШЕ
Усі віршовані цитати блискуче перекладені Ігорем Римаруком. Художнім оформленням книжкова серія завдячує мистцеві-універсалу Юркові Іздрику, одною із творчих іпостасей якого є неординарні дизайнерські проекти. * * * Адреса Книгарні «Є»: вул. Лисенка, 3 ст. м. «Золоті Ворота». 22 квітня, 17 00 Запрошуємо всіх
Вхід вільний | |
|
| З подивом прочитав у сьогоднішньому числі "Українського тижня" (№6, 8-14 лютого) відповідь головного редактора Юрія Макарова на лист професора Ярослава Грицака, де той "висловив своє невдоволення тим, що текст інтерв'ю не було авторизовано (узгоджено) й вимагає вибачень перед ним і читачами...". Макаров пише: "Ніде, наскільки мені відомо, інтерв'ю не візують, це виключно совіцьке know-how, хоча, на жаль, і внесене до українського законодавства. Спілкуючись із журналістом, політик, громадський діяч, науковець, митець або спортсмен усвідомлює: що сказав, те сказав..." Але ж журналісти можуть елементарно все перебрехати (найчастіше - через незнання та через те, що будь-які аудіозаписи є недосконалими) - і розтиражувати це у десятках або й сотнях тисяч примірників. Пригадую, ще в останні радянські роки в тексті одного виступу Юрія Покальчука (здається, на з'їзді Народного Руху) надрукували "контрреволюційний" замість "контраверсійний". Є безліч прикладів, коли перекручують імена та назви. Наприклад, як розповідає Громовиця Бердник, журналістка клялася-божилася надіслати їй інтерв'ю на авторизацію, але так і не зробила цього. А, як потім виявилося, в публікації у журналі навіть батька авторки - відомого письменника Олеся Бердника - було названо... Остапом Бердником. Щоб було зрозуміліше, наведу навіть приклад, який, сподіваюся, не характерний для українських видань: один російський артист згадав у своєму інтерв'ю про актора Бредуна та його дружину, а потім в газеті серед своїх слів побачив: "жила с каким-то бл...ном".
На мою думку, авторизація інтерв'ю (та будь-яких інших публікацій) має бути не лише законодавчою, але й однією з найважливіших моральних норм, як "не лжесвідчи!", "не вкради!", "не убий!"...
Опубліковано також на: http://community.livejournal.com/journalism_ua/224765.html http://community.livejournal.com/kyiv_journalist/10324.html http://community.livejournal.com/literatura_ua/183450.html | |
|
| Нещодавно з'явився (у Києві надійшов до книгарні "Наукова думка") "Білорусько-український словник" Григорія Півторака та Олександра Скопненка (вид-во "Довіра"). Але цікаво, що не знайшов я в ньому слова пекны, яке вживали і Янка Купала, і Андрей Хаданович... | |
|
| Сьогодні по радіо чую: "Це рідкісний випадок, коли літературний дебют свідчить про зрілість..." і т.д. Виявляється, говорять про "М. Істерію" Катерини Калитко. Це перша прозова книжка авторки, але ж у моїй книгозбірні є три книжки її поезій, а вийшло їх ще більше... Щоправда, потрапили до мене ті книжки, на жаль, не з книгарень (щось - зі Спілки письменників, щось - зі "Смолоскипу"). Тепер же для поезії не знаходять місця не лише в книгарнях, а й взагалі в літературі... | |
|
| Не я перший почав (і продовжую) створювати спільноти, присвячені окремим письменникам (див., наприклад [створені не мною!]: ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/community.gif) andrukhovych, by_chadanovicz , irenakarpa, zborovska, l_podereviansky), але чомусь саме мене, старого, плутають з героїнею моєї спільноти... Ось сьогодні дістаю з поштової скриньки "Кур'єр Кривбасу", відкриваю... І там Бондар-Терещенко цитує запис із мого журналу ( http://buchhalter-www.livejournal.com/4040.html), а після цитати: " - хвалиться юна Дзвінка Матіяш".
Отака дурня, малята, - казав світлої пам'яті Дід Панас...
Даруйте, але згадаю про ще одного патріарха нашої культури, котрий пишучи мені свого часу із Мюнхена про харківський "Український засів", зазначав, що його редагував "цілковитий вар'ят Ігор Бондар-Терещенко"...
Чи, може, я сам такий і мій журнал та спільноту треба негайно закрити?.. | |
|
| "Василь Герасимьюк. Поэт в невесомости""«Наш геній промовляв: «За всіх скажу, за всіх переболію», — а насправді ми знали, що він уже і за себе не говорить, бо давно перестав бути поетом і помер», — жалуется Герасимьюк на Тараса Шевченко в газете «День». "Игорь БОНДАРЬ-ТЕРЕЩЕНКО.
журнал "Профиль Украина"
http://www.profil-ua.com/allways/66/1420/ | |
|
| Вітаю всіх із Всесвітнім днем письменника! | |
|
| До книгарні "Сяйво" знову почав надходити "Книжник..." (останнім часом його числа, які виходили нерегулярно, можна було дістати хіба що на книжкових ярмарках). Ось з'явилося число 8 за 2006 рік, де зазначено: "ГОЛОВНА ПОДІЯ В КНИЖКОВОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ. МИ ЖИВІ!!! МАЄТЕ!!!"
Там, до речі, поруч на одній сторінці вміщено матеріали про Джеремі Стронґа та про Стронґовського... | |
|
|  Українки. Галерея образів | |
|
| Усі, хто читає, розмістіть це, будь ласка, у своєму журналі!
У вівторок 28 листопада 2006 року відбудеться засідання Апеляційного суду України у справі книгарні «Сяйво»
Запрошуємо всіх взяти участь у гепенінгу:
«Книжки-бомжі»
Рейдери захоплюють одну з найкращих українських книгарень – легендарне «Сяйво»! Судова тяганина триває понад рік і зараз може закінчитися в Апеляційному суді.
Читачі, ви маєте унікальну нагоду розібрати те, що лишилося від «Сяйва»…
Письменники – приходьте і підтримайте вашу книгарню, адже «Сяйво» продавало найбільше книжок українських авторів, ніж будь-яка інша українська книгарня!!!
Видавці – приходьте підтримати «Сяйво», бо завтра вам ніде буде продавати свої видання!
Приєднуйтесь до нас усі, хто ще купує книжки!
Подробиці судової історії:
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/597/53345/
До історії викладеної в публікації можна додати тільки те, що для декого з її безпосередніх учасників вона закінчилася трагічно:
Марина Павлівна Довга, директор «Сяйва», померла у вересні цього року після чергового дзвінка з погрозами від «законослухняних» претендентів на «Сяйво». Акцію «Книжки-бомжі» під Апеляційним судом присвячено її пам’яті.
В Україні кількість книгарень є настільки катастрофічно малою, що говориться про порушення конституційного права громадян на доступ до інформації!
За підрахунками Асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів зараз в країні діє менше ніж 400 стаціонарних книгарень, тимчасом як в сусідній Польщі їх близько 3 тисяч.
Загальний збір – 15.00, Софіївська площа, біля будівлі Апеляційного суду.
Контактні особи:
Євген Кир’ян 8 050 9797548; hipar@mail.ru.
Леся Ганжа 8 050 3 444 313; ganja@voliacable.com. | |
|
| |
